Наклеп - юридичний термін на позначення певного виду протиправної дії. В Кримінальному кодексі України 1960 р. наклеп визначався як поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу (ст. 125, див. також Постанову ПВСУ № 7 від 28.09.90 р. [1]).<br /><br />Після втрати чинності КК 1960 р. (замінено на КК України 2001 р.) з кримінального законодавства України такий склад злочину як Наклеп зник, оскільки не був включений у новий КК. Проте сам термін наклеп зберігся в інших законодавчих актах, зокрема у Законі України «Про інформацію» (визначення поняття оціночного судження) і у Конституції України (ч. 2 ст. 80).<br /><br />В контексті Закону під поширенням відомостей маються на увазі різні способи передачі інформації, в тому числі через ЗМІ, мережу Інтернет, за умови її отримання принаймні однією особою. Не є наклепом повідомлення неправдивих відомостей виключно особі, якої вони стосуються. Завідомо неправдивими (стосується переважно кримінального контексту поняття) вважаються відомості, неправдивість яких є очевидною для їх поширювача.

Як іменник це слово не дуже замашне, хоча й використовується досить широко. А в дієслівному варіанті (паскудити когось) - ідеальний відповідник англійському терміну, краще навіть, ніж дослівне "обливати брудом", - бо коротше.
Є важлива відмінність від "наклепу" (завідомо неправдивих тверджень): насправді політики рідко вдаються до наклепу, бо за це є чіткі статті відповідного кодексу; а от паскудити один одного, використовуючи завідомо правдиві факти, вони вміють блискуче, і під наклеп це не підпадає: назвати зеком чоловіка, який сидів у тюрмі за крадійство шапок, - який же це наклеп? Свята правда...

Паскудження - (перен.) виставляння когось у поганому світлі, очорнювання, обливання брудом.